Як скасувати рішення (штрафи) за наслідками фактичної перевірки

Хочу поділитися судовою практикою (позиціями Верховного Суду), яка допоможе скасувати рішення про штрафи, нараховані за наслідками фактичної перевірки.

Фактична перевірка – це перевірка, яка проводиться з питання застосування РРО/ПРРО (чи їх відсутності), використання ліцензій (алкоголь, тютюн тощо), марок акцизного збору й оформлення найманих працівників.

Така перевірка проводиться без попереднього повідомлення суб’єкта господарювання (юрособи чи ФОП) за місцем фактичного провадження платником податків своєї діяльності, і, власне, тому й називається «фактичною».

До підстав і порядку проведення таких перевірок ПКУ висуваються певні чіткі вимоги, а їх недотримання працівниками податкової призводить до скасування рішень про нарахування штрафів, що були нараховані за їх наслідками.

Судова практика зі скасування рішень щодо фактичних перевірок.

Виходячи з розуміння того, яких порушень найчастіше можуть допускатися податківці під час проведення фактичних перевірок, я дослідив і узагальнив судову практику Верховного Суду з цих питань.

1. Постанова Верховного Суду від 19 лютого 2026 року по справі № 520/7463/25

1) Якщо формулювання наказу про призначення перевірки містить лише загальне визначення господарської одиниці, яке унеможливлює ідентифікацію суб’єкта господарювання, щодо якого призначається перевірка – така перевірка може бути визнана незаконною.

Як приклад, зазначення у наказі господарської одиниці з продажу тютюну у торговельному центрі за певною адресою не дає змоги чітко встановити, щодо якого саме суб’єкта призначено перевірку, адже таких суб’єктів господарювання може бути декілька.

Однак, якщо в наказі зазначено конкретний об’єкт перевірки – магазин із визначеною назвою та точною адресою його розташування, що дозволяє однозначно ідентифікувати місце здійснення господарської діяльності – наявність у наказі ПІБ ФОП або назви ТОВ (та їхнього коду) не є обов’язковою.

2) Наказ про призначення перевірки має містити посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, а податковий орган під час судового розгляду зобов’язаний довести та підтвердити документально, що вони справді існували.

Проте в наказі про призначення перевірки достатньо посилання на відповідний підпункт п. 80.2 ст. 80 ПКУ разом із зазначенням внутрішнього документа, який конкретизує фактичну підставу.

Однак у такому разі під час судового розгляду податкова зобов’язана надати до суду і цей внутрішній документ, на який є посилання в наказі, а також документи, що підтверджують фактичні підстави призначення перевірки та їх відповідність тому підпункту п. 80.2 ст. 80 ПКУ, який зазначено в наказі. Тобто якщо підставою для перевірки було звернення споживача про невидачу чека, таке звернення справді має існувати (бути надано до суду) та відповідати вимогам, встановленим до його змісту, зокрема містити належну інформацію про суб’єкта господарювання, який допустив порушення, опис обставин, які заявник вважає порушенням, дату та предмет придбання товару/отримання послуги й не бути анонімкою.

Примітка.
Аналогічні позиції є й у постанові Верховного Суду від 24.12.2025 року по справі № 580/4426/25.

2. Постанова Верховного Суду від 24.12.2025 року по справі № 580/4426/25

Наказ про проведення перевірки має бути вручений належній особі, якою можу бути тільки:

• платник податків особисто;
• його уповноважений представник (який діє на підставі належним чином засвідченої довіреності чи відповідно до закону);
• особі, яка фактично здійснює розрахункові операції.

Тільки ці вищеперелічені особи мають повноваження на допуск посадових осіб податкової до проведення фактичної перевірки.

Якщо ж наказ про проведення перевірки вручається не платникові чи його уповноваженому представникові, а найманому працівникові, самого факту укладання з таким працівником трудового договору недостатньо. Такий трудовий договір (посадові обов’язки тощо) мають містити доручення від роботодавця (в силу виконуваної трудової функції чи умов цивільноправового договору) на проведення розрахункових операцій.

При цьому під особою, яка фактично здійснює розрахункову операцію:

«слід вважати уповноважену суб’єктом господарювання особу на вчинення дій з приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (відповідно до поняття «розрахункова операція», наведеного у статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»)».

3. Постанова Верховного Суду від 30.10.2025 року по справі № 160/6719/24

1) Письмова вимога про надання документів має вручатися лише платнику чи його уповноваженому представнику.

Варто взяти до уваги, що найманий працівник (до прикладу, продавець, який здійснює розрахункові операції) не є автоматично представником платника відповідно до закону.

Тож якщо працівник згідно з трудовим договором (посадовою інструкцією тощо) не наділений обов’язками щодо представництва платника та не має щодо цього належним чином засвідченого доручення – він не є його уповноваженим представником.

Таким чином, вручення письмової вимоги про надання документів особі, яка не є представником платника, не створює для нього обов’язків, пов’язаних із цією вимогою.

2) База чеків на сервері ДПС України – тобто, якщо по-правильному, Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО) – за своєю суттю є податковою інформацією, не є належним доказом податкового правопорушення, і сама її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин.

Обставиною, що має бути досліджена, є саме розрахункова операція, а отже, безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ – фіскальний чек.

Таким чином, для належного підтвердження порушення в матеріалах перевірки мають бути зазначені саме конкретні розрахункові документ (фіскальні чеки), що підтверджують встановлене порушення та його суму.

Примітка.
Аналогічні позиції є й у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2025 року по справі № 380/10913/24.

4. Постанова Верховного Суду від 20 листопада 2025 року по справі №160/20114/24

У разі продажу товарів із ризикових груп (складнопобутових товарів, лікарських засобів, виробів медичного призначення, виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння та каміння органогенного утворення) платник податків під час фактичної перевірки зобов’язаний надавати первинні документи тільки на ті товари, які на момент перевірки перебувають у місці продажу.

Платник податків не зобов’язаний зберігати безпосередньо у місці продажу облікові документи на товари, які вибули з місця продажу (були реалізовані, списані тощо), тому вимога контролюючого органу надати документи, що стосуються товарів, які вибули, виходить за межі повноважень контролюючого органу під час проведення фактичної перевірки.

Аналогічні позиції є й у постанові Верховного Суду від 18 червня 2025 року по справі №280/2502/24.

Примітка.
Окремо слід відзначити, що у постанові від 3 березня 2026 року по справі № 140/6980/24 Верховний Суд підкреслив: якщо раніше (до 01.01.2022 року) первинні документи на товари, що перебувають у місці продажу, можна було подати в ході перевірки, то після змін у законодавстві цей обов’язок має бути виконаний саме на початок її проведення. Платник податків зобов’язаний при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати контролюючому органу на початок проведення такої перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки перебувають у місці продажу.

5. Постанова Верховного Суду від 18 червня 2025 року по справі №280/2502/24

Реальність виконання умов договору комісії не є предметом проведеної фактичної перевірки.

У разі надання під час перевірки платником податків первинних документів на ті товари, які на момент перевірки перебувають у місці продажу, ненадання під час фактичної перевірки документів на підтвердження транспортування товарів, рахунків-фактур, супровідних документів не спростовує факту їх належного обліку. Адже предметом доказування є те, чи надав суб’єкт господарювання до перевірки документи на підтвердження того, що товари, які перебувають у місці продажу (господарському об’єкті) – тобто товарні запаси – належним чином обліковані.

5. Постанова Верховного Суду від 30 липня 2025 року по справі №380/6314/24

У разі проведення контрольної закупки матеріали перевірки повинні містити докази того, що таку контрольну розрахункову операцію справді було проведено.

При цьому порушення, зазначене в акті перевірки, має відповідати фактичному порушенню, яке було виявлено під час перевірки, та приписам ст. 20 Закону України від 6 липня 1995 року
№ 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265), котрою визначено конкретний перелік порушень, за які встановлена відповідальність.

Так, скасовуючи рішення податкової, Восьмий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 05 березня 2025 року по справі № 380/6314/24 зокрема зазначив:

«Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.

Відтак, порядок проведення контрольної розрахункової операції має свої особливості та має відбуватися у порядку та у спосіб, визначені законодавством. Ініціюючи та проводячи контрольну розрахункову операцію, певна посадова особа ДПС діє від імені держави в особі державного органу, що у свою чергу зумовлює використання для проведення такої операції державних коштів.

Однак, на підтвердження обставин того, що контрольна розрахункова операція проводилась у зв’язку з виконанням функцій держави, тобто за рахунок державних коштів, відповідачем під час розгляду справи не надано доказів отримання посадовими особами контролюючого органу державних коштів для цілей проведення контрольної розрахункової операції, тобто її проведення за рахунок та від імені саме контролюючого органу у зв’язку та з метою виконання працівниками контролюючого органу функцій держави. Також, не надано акту проведення контрольної розрахункової операції за місцем реалізації товарів та доказів, що підтверджують повернення товару платнику податків або відшкодування витрат. Більше того, як зазначено вище, не надано жодних доказів того, що відповідна контрольна розрахункова операція взагалі була проведена, а також не зазначено дату, час, суму, номенклатуру товару, що був придбаний в рамках контрольно-розрахункової операції».

Вищевказане рішення апеляційного суду було залишено в силі постановою Верховного Суду від 30 липня 2025 року по справі №380/6314/24.

Разом із тим, розглядаючи цю справу, Верховний Суд не надав правову оцінку діям податкової (та їх правомірності) під час проведення контрольної закупівлі.

Приймаючи постанову по цій справі, Верховний Суд зазначив, що підставою для застосування контролюючим органом фінансової санкції було те, що на початок перевірки позивачем не надано документи, які підтверджують походження товарів.

При цьому диспозиція норми ст. 20 Закону №265 передбачає, що до суб’єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що перебувають у місці продажу (господарському об’єкті) та/або здійснення реалізації товарів, не облікованих у встановленому порядку.

Однак акт перевірки містить зовсім іншу інформацію щодо змісту правопорушення, ніж передбачено ст. 20 Закону №265, як підстава для притягнення до відповідальності, передбаченої вказаною статтею, а саме «не ведення в порядку, встановленому законодавством обліку товарних запасів».

З огляду на вказане прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення про порушення вимог чинного законодавства не відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають скасуванню.

ВИСНОВКИ

Узагальнюючи вищеперелічену судову практику, можна сказати, що рішення, прийняті за наслідками фактичної перевірки, та нараховані згідно з ними штрафи можуть бути скасовані в будь-якому з наступних випадків:

1. У наказі про проведення перевірки не зазначено конкретний об’єкт перевірки, що унеможливлює ідентифікацію суб’єкта господарювання, щодо якого призначається перевірка.
2. Податковий орган не може довести та підтвердити документально наявність конкретних фактичних підстав для призначення перевірки.
3. Наказ про проведення перевірки та/або письмова вимога про надання документів вручені неналежній особі, яка не мала не те відповідних повноважень.
4. Штрафи нараховані виключно на підставі інформації з бази чеків на сервері ДПС України (СОД РРО) без зазначення переліку конкретних розрахункових документів (фіскальних чеків), що підтверджують встановлене порушення та його суму.
5. Штрафи нараховані через відсутність на момент перевірки у місці продажу облікових документів на товари, які вже вибули з місця продажу (були реалізовані, списані тощо).
6. Штрафи нараховані через відсутність у місці продажу: договорів, банківських виписок, документів на підтвердження транспортування товарів, рахунків фактур, супровідних документів.
7. У матеріалах перевірки відсутні докази проведення контрольної розрахункової операції, яка стала підставою для нарахування штрафів.
8. Порушення, зазначене у прийнятому контролюючим органом рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи та ст. 20 Закону №265.

Окремо варто зазначити, що перелічені в статті постанови Верховного Суду містять посилання на інші постанови Верховного Суду, прийняті раніше, як обґрунтування тієї чи іншої позиції. Таким чином згадувані постанови Верховного Суду також можуть бути використані при скасуванні рішень податкової про нарахування штрафів за наслідками фактичних перевірок.

Якщо ж вам буде потрібна консультація з питань оподаткування, державної реєстрації чи ліквідації бізнесу та/або громадських формувань, внесення змін у реєстраційні дані ФОП або юрособи, ви завжди можете звернутись до мене за послугою «Консультації з оподаткування та податкового права».

А щоб не пропустити важливу інформацію, обов'язково підписуйтесь на мій телеграм-канал «Податковий консультант».

Контакти:
Телефон:
+38 (050) 403-76-85,
+38 (067) 579-58-38 (Viber, Telegram)

E-mail: taxconsult.ua@gmail.com

Щось залишилося незрозумілим чи маєте додаткові запитання? Напишіть мені у Viber або Telegram – і я допоможу вам з усім цим розібратися!

Автор:
Олександр Зарайський.

Обов'язково підпишіться на розсилку новин, щоб отримувати сповіщення про всі мої нові статті на цьому сайті. Відповідна форма для підписки є вгорі сторінки, якщо ви читаєте цю статтю на комп’ютері, або далі внизу, якщо ви читаєте з телефона.

Якщо моя стаття вам сподобалася або виявилася для вас корисною, можете підтримати мене донатом в будь-якій сумі - на ваш розсуд : ДОНАТ

Інша корисна інформація на сайті «Податковий консультант»:
1) Статті із оподаткування та держреєстрації:
- Все про надання звітності;
- Єдиний податок;
- Податок на додану вартість;
- Готівка РРО та ПРРО;
- Перевірки та штрафи;
- Реєстрація та внесення змін.
2) Бланки первинних документів та договорів.
3) Матеріали (статті) із системи ЗІР ДПС України.
4) Нормативно - правові документи та рішення суду.