Переведення працівника в інший відділ (підрозділ) або на іншу посаду з ініціативи керівництва
Сьогодні я хочу розповісти про переведення та переміщення працівників на підприємстві з ініціативи роботодавця.
Розповідатиму на прикладі одного дзвінка співробітників податкової інспекції, але все, про що я розповім, стосується і будь-якого іншого працівника на будь-якому іншому підприємстві, в установі або організації.
Два тижні тому у мене задзвонив телефон.
Телефонували співробітники однієї з податкових інспекцій Харкова, щоб поцікавитися правомірністю дій начальника інспекції, який хотів «відрядити» їх до відділу адміністрування ПДВ для виконання обов’язків відсутніх працівників цього відділу.
Справа в тому, що через нелюдські навантаження на співробітників відділу адміністрування ПДВ, величезну відповідальність і жебрацькі зарплати звідти всі тікають (у різні способи), а заповнити вакансії – дуже непросто (ніхто не хоче туди йти).
Довелося розповісти, що таке переведення або переміщення (поняття «відрядити», згідно з КЗпПУ, не існує) без згоди співробітника суперечитиме трудовому законодавству.
Зокрема, згідно із частиною 1 статті 32 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпПУ), переведення співробітника на іншу роботу допускається лише за згодою цього працівника.
Разом із тим, згідно з частиною 2 статті 32 КЗпПУ:
«Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров’я».
На перший погляд, може здатися, що це дає право роботодавцю перевести співробітника в інший відділ, адже його посада (головний державний податковий інспектор) у такому разі не змінюється (або, як варіант, пересадити водія легкового автомобіля на вантажівку, адже його спеціальність так і залишається «водій»), проте це не так.
Примусова праця, згідно з частиною 3 статті 43 Конституції України, заборонена.
У момент прийому співробітника на роботу роботодавець укладає з ним трудовий договір, а згідно зі ст. 21 КЗпПУ:
«Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою… »
Перелік обов’язків працівника, які він має виконувати, визначається в його посадовій інструкції, яка, у свою чергу, доводиться працівнику під розпис. Із моменту укладення трудового договору і підписання посадової інструкції зазначені в ній права й обов’язки стають суб’єктивними правами і юридичними обов’язками сторін трудового договору.
Список обов’язків співробітника, зазначений у його посадовій інструкції, в подальшому може бути змінений лише за наявності його згоди.
Більш того, згідно з позицією Верховного суду України, викладеною в п. 12 Постанови пленуму ВСУ від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», не допускається включення до відомчих положень чи статутів про дисципліну тощо пунктів, які передбачають можливість тимчасового переведення працівника без його згоди на іншу роботу, зокрема у разі виробничої необхідності або простою, а також можливість виконання ним роботи, не передбаченої трудовим договором.
А коли так, роботодавець не має права включати до посадової інструкції пункт, який зобов’язував би працівника виконувати, наприклад, «будь-які інші обов’язки, не передбачені посадовою інструкцією згідно із розпорядженням керівництва».
Ну, а оскільки список обов’язків, встановлених у посадовій інструкції, є вичерпним і може бути розширеним або зміненим лише за згодою працівника, – роботодавець не має права переміщати працівника з відділу аналізу у відділ ПДВ, оскільки коло/перелік його обов’язків істотно змінюється.
Точно так само керівник не має права, видавши розпорядження або наказ, доручати співробітнику відділу аналізу виконання обов’язків відсутнього співробітника відділу ПДВ, оскільки це знову-таки не передбачено його посадовою інструкцією.
Подібні зміни переліку обов’язків, які виконує співробітник, фактично свідчитимуть про переведення його на іншу роботу, що, відповідно до частини 1 статті 32 КЗпП, заборонено робити без згоди співробітника.
Потрібно сказати, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 29.03.2013 року за справою №6-7866св13 робить аналогічний висновок:
«…переведення на іншу роботу – це переміщення працівника, при якому змінюється робота, яку виконує працівник…»
Таким чином, якщо начальник податкової інспекції хоче перемістити співробітника з одного управління/відділу/сектора в інший (і таким чином доручити йому виконання обов’язків, функцій, процедур, не зазначених у його посадовій інструкції), він зобов’язаний попередити працівника про це не пізніш ніж за два місяці до такого переміщення (частина 3 статті 32 КЗпПУ).
Якщо співробітник із таким переведенням/переміщенням не згоден, його трудовий договір може бути припинений – згідно з пунктом 6 статті 36 КЗпПУ.
Однак потрібно враховувати, що роботодавець у разі такого переведення зобов’язаний мотивувати його причину. Більш того, подібне переведення/переміщення буде правомірним лише в тому разі, якщо воно пов’язане
«… зі змінами в організації виробництва і праці …»
Нездатність або небажання кадрової служби заповнити вакантні місця чи неможливість це зробити у зв’язку з негласною забороною на заповнення вакантних посад не є підставою для видання такого наказу та переміщення/переведення співробітника з одного відділу на вакантну посаду в інший. Невмотивований наказ про подібне переведення / звільнення (якщо співробітника після відмови було звільнено згідно з п. 6 ст. 36 КЗпПУ) може бути визнаний незаконним і скасованим судом, а з роботодавця – стягнуто моральну шкоду (та середню заробітну плату за час вимушеного прогулу).
Окремо хочу відзначити, що аналогічно незаконним буде і «прикомандирування» співробітника податкової інспекції районного рівня для виконання обов’язків відсутніх співробітників у вищому податковому органі. Це пов’язано з тим, що під час прийому на роботу й укладення трудового договору працівник домовляється з власником про роботу в цій конкретній організації/на підприємстві, а не в будь-якій організації чи на будь-якому підприємстві, які належать власнику, з яким працівник уклав трудовий договір.
Узагальнюючи вищесказане, ще раз повторюся.
Будь-яке переведення або переміщення співробітника без його згоди з одного відділу в інший або доручення співробітнику виконання обов’язків відсутнього працівника з іншого відділу суперечитиме чинному законодавству.
Із цього правила є лише один виняток – якщо виконання обов’язків відсутнього працівника з іншого відділу безпосередньо передбачено посадовою інструкцією працівника, яку він підписав. Таке часто практикується в невеликих інспекціях, коли через незначну чисельність працівників неможливо встановити повноцінну взаємозамінність співробітників у межах одного відділу/сектору.
Тоді, наприклад, у посадовій інструкції співробітника відділу аналізу може бути написано, що у випадку відсутності співробітника з оргрозпорядчого відділу він має виконувати його обов’язки. І якщо співробітник свого часу ознайомився і погодився з такою інструкцією, він зобов’язаний це робити.
Ну і, безумовно, переведення (переміщення) працівника без його згоди можливі й законні, якщо коло його обов’язків не змінюється. З огляду на це, наприклад, токар із токарного цеху може бути переведений без його згоди на посаду токаря, наприклад, у транспортний цех. Точно так само водій відділу постачання може бути переведений без його згоди на посаду водія у відділ доставки готової продукції тощо.
Однак, наприклад, бухгалтера не можна перевести на посаду касира без його згоди, тому що необхідно буде укласти договір про повну матеріальну відповідальність, а це вже є істотною зміною умов праці.
Ну, і наприкінці хочу відзначити, що якщо працівник не згоден із переведенням або переміщенням, ця незгода має бути явно вираженою.
Оскільки роботодавець зобов’язаний ознайомити працівника з наказом/розпорядженням про його переведення або переміщення, то у випадку незгоди співробітник має написати про це на наказі/розпорядженні під час ознайомлення з його змістом. Як варіант – це може бути «Ознайомлений. Із переміщенням (переведенням, наказом) не згоден» або просто «Не згоден».
Після цього у роботодавця є лише два варіанти: або скасувати наказ (розпорядження) про переміщення, або наполягати на його виконанні (по суті, ніяк не реагувати на запис про незгоду).
В останньому випадку для скасування такого наказу або розпорядження працівнику потрібно буде звертатися з позовом до суду. Ну, або – як варіант – продовжувати ходити на роботу, але виконувати обов’язки на попередньому місці. Однак, це може призвести до звільнення за прогул (як варіант) і необхідності оскаржувати у подальшому вже наказ про незаконне звільнення.
Якщо ж вам буде потрібна консультація з питань оподаткування, державної реєстрації чи ліквідації бізнесу та/або громадських формувань, внесення змін у реєстраційні дані ФОП або юрособи, ви завжди можете звернутись до мене за послугою «Консультації з оподаткування та податкового права».
А щоб не пропустити важливу інформацію, обов'язково підписуйтесь на мій телеграм-канал «Податковий консультант».
Контакти:
Телефон:
+38 (050) 403-76-85,
+38 (067) 579-58-38 (Viber, Telegram)
E-mail: taxconsult.ua@gmail.com
Щось залишилося незрозумілим чи маєте додаткові запитання? Напишіть мені у Viber або Telegram – і я допоможу вам з усім цим розібратися!
Обов'язково підпишіться на розсилку новин, щоб отримувати сповіщення про всі мої нові статті на цьому сайті. Відповідна форма для підписки є вгорі сторінки, якщо ви читаєте цю статтю на комп’ютері, або далі внизу, якщо ви читаєте з телефона.
Якщо моя стаття вам сподобалася або виявилася для вас корисною, можете підтримати мене донатом в будь-якій сумі - на ваш розсуд : ДОНАТ
Інша корисна інформація на сайті «Податковий консультант»:
1) Статті із оподаткування та держреєстрації:
- Все про надання звітності;
- Єдиний податок;
- Податок на додану вартість;
- Готівка РРО та ПРРО;
- Перевірки та штрафи;
- Реєстрація та внесення змін.
2) Бланки первинних документів та договорів.
3) Матеріали (статті) із системи ЗІР ДПС України.
4) Нормативно - правові документи та рішення суду.