Заробітна плата під час роботи і після звільнення - Податковий консультант

Заробітна плата під час роботи і після звільнення

Заробітна плата під час роботи і після звільнення

На написання цієї статті мене спонукали сумні розповіді співробітників підприємства Х, яким їхнє керівництво забуває виплачувати заробітну плату протягом півроку, та й після звільнення не поспішає з ними розраховуватися.

Утім, така ситуація є характерною для дуже багатьох підприємств України, а отже, те, про що я розповім, буде зовсім не зайвим для дуже великої кількості працюючих.

Заробітна плата – основні моменти, які вам треба знати, поки працюєте на підприємстві

Як театр починається з вішалки, так і будь-який закон – із Конституції.
Зокрема, право на заробітну плату і своєчасне її одержання передбачене статтею 43 Конституції України (далі – Конституція), і те, що про це йдеться в Конституції, є дуже важливим (потім поясню, чому).

Досить короткий зміст статті 43 Конституції отримав більш широкий розвиток у Законі України «Про оплату праці» (далі – Закон) і, природно, – в Кодексі законів про працю України (далі – КЗпП).

Згідно зі статтею 95 КЗпП, заробітна плата, яка виплачується на підприємстві, має бути не менше мінімальної заробітної плати, розмір якої встановлено в законі про Державний бюджет. Зокрема, як приклад, згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік», розмір мінімальної заробітної плати становив 3200 грн. (він змінюється кожен рік, в більшу сторону)

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Однак ваш посадовий оклад, зазначений у штатному розписі, має бути не менше прожиткового мінімуму – 1600 гривень. Але не можна нарахувати за штатним розписом оклад 1600 грн, заплатити премію 500 грн – і сказати “досить”.

У будь-якому випадку співробітникові має бути нараховано не менш 3200 грн, причому в цю суму не можна включати доплати:
– за роботу в несприятливих умовах праці й підвищеного ризику для здоров’я;
– за роботу в нічний і надурочний час;
– за роз’їзний характер робіт;
– премії до святкових та ювілейних дат.

Якщо роботодавець порушує цю вимогу, працівник може подати в суд і вимагати доплатити за кожен місяць недоплачену суму коштів. І якщо, поки людина працює, подавати на роботодавця в суд навряд чи хто буде, то після звільнення її вже ніщо не стримуватиме.

Природно, 3200 грн – це мінімальна заробітна плата за повний робочий день і, якщо ви працюєте на півставки, за сумісництвом або неповний робочий день (наприклад, лише 2 години на день), то в такому випадку ваша заробітна плата може бути і менше цієї суми.

Під час прийому на роботу власник або уповноважений ним орган (директор, відділ кадрів тощо) зобов’язаний повідомити співробітнику вичерпні відомості про умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати (ст. 29 Закону).

У подальшому, згідно зі ст. 110 КЗпП, під час кожної виплати заробітної плати підприємство зобов’язане повідомити працівника (за період, за який здійснюється виплата) інформацію про:
а) загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат (оклад, премія, доплата тощо);
б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;
в) суму заробітної плати, яка належить до виплати.

Зазвичай така інформація доводиться до співробітників шляхом видачі їм за 1-2 дня до виплати заробітної плати розрахункових аркушів.

Згідно зі статтею 115 КЗпП, заробітна плата виплачується не рідше двох разів на місяць – через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, і не пізніше семи днів після завершення періоду, за який здійснюється виплата.

Якщо говорити по-простому, то на підприємстві повинні виплачуватися й аванс, і заробітна плата. Заробітну плату зобов’язані виплачувати не пізніше 7 числа, а між датою виплати заробітної плати та датою виплати авансу має бути не більше 16 календарних днів.

Розмір авансу за першу половину місяця встановлюється власником за погодженням із трудовим колективом або профспілкою, але він має бути не менше оплати за фактично відпрацьований час із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Якщо ваш посадовий оклад становить, припустімо, 2000 грн (а крім нього є, наприклад, премії), то в такому випадку аванс не може бути менше, ніж 1000 грн (50 % від посадового окладу).

Якщо ви за першу половину місяця відпрацювали тільки 5 днів, а решту часу були відсутні (наприклад, були на лікарняному), тоді вам зобов’язані виплатити аванс пропорційно відпрацьованим дням – виходячи з вашої ставки (окладу).

Примітка.
Не забувайте, що під час виплати будь-якого доходу з вас повинні утримати податок на доходи (ПДФО), воєнний збір тощо. Таким чином, сума авансу може бути виплачена за вирахуванням цих утримань.

У разі зміни чинних умов оплати праці в бік погіршення (зменшення розміру заробітної плати) власник або уповноважений ним орган зобов’язаний повідомити працівника про це не пізніше, ніж за два місяці до їхньої зміни.

Згідно зі статтею 15 Закону оплата праці здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі проводяться підприємством після виконання зобов’язань щодо оплати праці. А відповідно до статті 24 Закону своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їхньої черговості.

Це означає: якщо у підприємства є гроші на рахунку або в касі, то воно в першу чергу зобов’язане виплатити заборгованість із заробітної плати, а вже потім розраховуватися з постачальниками або сплатити податки.

Якщо виплата зарплати затримується на один і більше календарних місяців, роботодавець зобов’язаний нарахувати та виплатити працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати (згідно зі статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати»). Я не торкатимуся зараз порядку нарахування цієї компенсації, тому що це повноцінна тема для окремої великої статті.

Роботодавцю потрібно пам’ятати, що за безпідставну й умисну ​​невиплату заробітної плати більше одного місяця, згідно зі статтею 175 Кримінального кодексу України, передбачена кримінальна відповідальність у вигляді штрафу в сумі від 8 500 до 17 000 грн або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до двох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Отже, якщо у підприємства перед вами є борг із заробітної плати, а гроші з розрахункового рахунку витрачаються на оплату рахунків постачальників (або ще гірше – виплату дивідендів власникам), то в такому випадку вже є всі підстави для порушення кримінальної справи щодо керівника вашого підприємства.

У разі наявності заборгованості із заробітної плати працівник також має повне право звернутися до суду з позовом про стягнення такої заборгованості (саме тут і стане в нагоді ст. 43 Конституції, про яку йшлося на початку). У разі подання позову до вимог про виплату заборгованості можна додати вимогу щодо проведення індексації, а також вимогу про компенсацію моральної шкоди у зв’язку з невиплатою заробітної плати.

У всіх подібних випадках суди виносять рішення винятково на користь працівників.

Однак більшість людей, поки працюють, не звертаються в суд із подібними позовами зі страху, що їх звільнять.

Але якщо ви вже звільнилися, а заробітна плата залишилася невиплаченою, – тут саме час звернутися до суду.

Заробітна плата і звільнення

Згідно зі статтею 116 КЗпП у разі звільнення заробітна плата, а також всі заборгованості із заробітної плати виплачуються працівникові в повному обсязі в день звільнення.

Роботодавець в разі звільнення працівника зобов’язаний письмово повідомити йому про розмір заробітної плати, яку йому необхідно виплатити.
Як варіант – роботодавець може видати довідку про нараховану заробітну плату (заборгованості із заробітної плати) на день звільнення.

Якщо співробітник в день звільнення на роботі був відсутній, то вся заборгованість із заробітної плати має бути виплачена йому не пізніше наступного дня після пред’явлення вимог про її виплату.

Більш того, згідно зі статтею 117 КЗпП у разі невиплати заробітної плати в день звільнення підприємство зобов’язане виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку включно. Таким чином, якщо ви звільнилися, припустімо, 1 червня, а заробітну плату вам виплатили лише 10 вересня, то у вас є всі підстави вимагати виплати середньої заробітної плати ще й за червень, липень, серпень і десять днів вересня.

При цьому сума компенсації не залежить від суми заборгованості, яка не була виплачена вчасно. Якщо ваша середня заробітна плата становить 5000 грн, а невиплачена заборгованість із заробітної плати – всього 800 грн, однаково вам зобов’язані виплатити 5000 грн за кожен місяць затримки.

Однак потрібно пам’ятати, що з таким позовом про виплату середнього заробітку за весь час прострочення можна звертатися тільки протягом трьох місяців після дати остаточного розрахунку. Наприклад, якщо ви звільнилися 5 лютого, а всю заборгованість із заробітної плати вам виплатили тільки 20 липня, то позов про стягнення середнього заробітку за весь час прострочення необхідно подати не пізніше 20 жовтня.

А ось із позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати можна звернутися коли завгодно, строків позовної давності у цьому разі не існує.

Наприклад, якщо ви звільнилися, а заробітну плату вам досі не виплатили, можна сміливо подавати позов про стягнення такої заборгованості.

У випадку подання позову в ньому можна пред’явити вимоги про:
1) стягнення заборгованості із заробітної плати;
2) нарахування та виплати компенсації втрати частини заробітної плати (згідно зі статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати»);
3) стягнення середнього заробітку за весь час прострочення згідно зі ст. 117 КЗпП;
4) стягнення моральної шкоди у зв’язку з невиплатою заробітної плати.

Якщо ж звільнення було незаконним, то до цих вимог необхідно додати також вимогу про відновлення на роботі.

Чи потрібен юрист/адвокат

Якщо ваша справа не пов’язана з незаконним звільненням, а просто потрібно стягнути заборгованість із заробітної плати, – ви можете й самі спробувати скласти позов.

Якщо ж у ваші позовні вимоги входить відновлення на роботі (або ви, крім заборгованості із зарплати, хочете також стягнути середній заробіток, згідно зі ст. 117 КЗпП, або суму морального збитку), – тут вже краще звернутися до кваліфікованого юриста або адвоката, оскільки в разі неправильних формулювань або недостатньої аргументації суд просто відмовить у задоволенні ваших позовних вимог (другий позов подати вже не вдасться).

Разом із тим ви повинні пам’ятати, що негативне рішення суду першої інстанції ще не означає програш справи, адже ви маєте право подати апеляційну й касаційну скарги, головне – не порушувати процесуальних термінів.

Загальна судова практика свідчить про те, що у в разі грамотного складення позову суди в питаннях заробітної плати практично завжди стають на бік працівника.

Щоб не пропустити нічого важливого, підписуйтесь на наш телеграм-канал, сторінку у Фейсбуці або додавайтесь у Твіттері.

Якщо моя стаття вам сподобалася або виявилася для вас корисною, можете сказати "дякую", 🙂 перерахувавши будь-яку суму -  на ваш розсуд - на мою картку в "ПриватБанку": № 5169 3324 0721 5527 (призначення платежу - "За інформаційні послуги").
Або просто натисніть на кнопку:
ДЯКУЮ!
Facebook Comments
Поділитись з друзями у себе на сторінці!
Читайте также:  Як надати звіт за допомогою електронного кабінету на сайті ДПС України

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Call Now Button