Чи можна працювати з юрособами та ФОП, що зареєстровані на окупованих територіях?

Не так давно податківці розповсюдили інформацію про те, що працювати (мати господарські відносини) з юрособами та ФОП, що зареєстровані на окупованих територіях, можна лише після зміни їхньої адреси місцезнаходження на підконтрольну частину України.

Відразу скажу, що оприлюднена інформація була написана «якось по-дебільному» та можливо зумисне містила неповну інформацію з цього питання. Внаслідок цього у більшості з тих, хто її прочитав, створилось хибне враження, що працювати з юрособами та ФОП з окупованих територій не можна.

Це не зовсім так, а у деяких (більшості) випадках зовсім не так.

Це пов’язане з тим, що у нас є два види окупованих територій. Перші – ті, що були окуповані в період з 19 лютого 2014 року до 24 лютого 2022 року. Другі – ті, що були окуповані після 24 лютого 2022 року.

Все законодавчі акти, що стосувались роботи з юрособами, ФОП та самозайнятими особами з окупованих територій, були прийняті ДО 24 лютого 2022 року, а зараз в них лише внесли зміни. І це те, що треба враховувати, коли мова йде про окуповані території.

Нікчемність правочину, укладеного з юрособою чи ФОП з окупованої території

Це твердження податкової ґрунтується на приписах ч. 2 ст. 13 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі – Закон №1207), відповідно до якої:

Здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами – підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Яка територія є окупованою відповідно до Закону № 1207?

Про те, яка територія визнається тимчасово окупованою, йдеться в ч.1 ст. 3 Закону №1207, і тут є один важливий момент. До внесення змін у Закон №1207 відповідно до попередньої редакції цієї статті окупованими територіями визнавались:

1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Тобто було чітко визначено, що окупованими територіями є: АР Крим, м. Севастополь, територія виключної економічної зони вздовж Кримського півострова. ВСЕ!

Таким чином, приписи ч. 2 ст. 13 Закону №1207 щодо нікчемності правочинів спочатку стосувались саме цих конкретних територій (АР Крим, м. Севастополь, економічна зона) і ніяких інших.

Однак після початку повномасштабної війни в ч. 1 ст. 3 Закону №1207 були внесені зміни, тож тепер відповідно до поточної її редакції окупованими територіями визнаються:

1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об’єкти або їхні частини, що знаходяться на цих територіях;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.

4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

У зв’язку з цим слід зазначити, що рішення РНБО України (про яке йде мова в п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №1207) за весь час, починаючи з моменту набрання чинності цих змін, прийнято так і не було!

Щодо п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1207, який начебто дозволяє визнавати правочини, укладені із суб’єктами господарювання з таких територій, нікчемними. З ним все не так просто саме через його неконкретність.

Які ж території та населені пункти треба вважати окупованими відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1207, якщо ситуація в зоні проведення бойових дій постійно змінюється і населений пункт може постійно переходити з рук в руки?

І тут нам на допомогу приходить ч. 2 ст. 3 Закону №1207, відповідно до якої:

Адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України

Тобто щоб правочин вважався нікчемним, він має бути укладений із суб’єктом господарювання (юрособою, ФОП тощо), адреса місцезнаходження якого розташована на території, яка визначена як окупована відповідно до постанови Кабміну.

Однак на сьогодні жодна постанова Кабміну, в якій би мова йшла про визнання окупованими територій, що були захоплені військами РФ після 24 лютого 2022 року, не приймалась.

На цей час є підзаконні нормативно-правові акти, які стосуються лише Донецької та Луганської областей та в яких мова йде лише про населені пункти, що були окуповані до 24 лютого 2022 року, а саме:
– указ Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» (далі – Указ №32/2019);
– розпорядження Кабміну від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування» (далі – Розпорядження №1085).

Що ж стосується наказу Мінреінтеграції від 25.04.2022 року № 75, то в ньому не виділено окремо території, які перебувають саме в тимчасовій окупації, та й взагалі в ньому відсутнє посилання на Закон №1207, оскільки його було прийнято зовсім для інших цілей – надання допомоги ВПО. Отже, його ми взагалі не розглядаємо.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, на цей час нікчемними можуть визнавати тільки ті правочини, що укладені із суб’єктами господарювання, адреса місцезнаходження яких знаходиться в населених пунктах, розташованих на території АР Крим, або перелік яких наведено в Указі №32/2019 та/або Розпорядженні №1085.

Адже жоден інший перелік населених пунктів Кабінетом Міністрів України на цей час не затверджувався.

Оподаткування операцій з ФОП як операцій з фізособами

Думаю, це питання більш актуальне для ФОП та їхніх контрагентів (клієнтів), ніж визнання угод нікчемними.

Так відповідно до пп. 26.10 п. 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України (далі – ПКУ) у разі здійснення нарахування (виплати) ФОП (незалежно від системи оподаткування), податковою адресою яких є тимчасово окупована територія, доходу від здійснення ними підприємницької діяльності, суб’єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, зобов’язаний утримати податок на доходи із сум, що виплачуються такому ФОП.

Тобто якщо ФОП, який продає товари чи надає послуги, зареєстрований на окупованій території, придбаваючи у нього такі товари чи послуги, той, хто їх купляє (якщо це юрособа або інший ФОП), має утримувати із сум, що належить виплатити такому підприємцю, ПДФО (18%) та ВЗ (1,5%). Навіть якщо ФОП, зареєстрований на окупованій території, є платником єдиного податку.

Які ж території вважаються окупованими з точки зору ПКУ?

Відповідно до п. 26 підрозділу 10 розділу XX ПКУ термін «тимчасово окупована територія» для цілей цього пункту вживається у значенні, визначеному в Законі №1207.

Таким чином, оподаткуванню ПДФО та ВЗ підлягають доходи тільки тих ФОП (зокрема платників єдиного податку), чия адреса місця реєстрації (прописки) знаходиться в населених пунктах, окупованих до 24 лютого 2022 року та розташованих на території АР Крим або перелічених в Указі №32/2019 та/або Розпорядженні №1085.

Адже як я і зазначав вище, жодний інший перелік територій чи населених пунктів Кабінетом міністрів України на сьогодні не затверджений.

ВИСНОВОК

Все, про що писали податківці у своїх консультаціях (зокрема в ЗІР) або інформаційних повідомленнях щодо визнання нікчемними договорів, укладених із суб’єктами господарювання, адресою місцезнаходження яких є тимчасово окупована територія, та оподаткування доходів ФОП, чия адреса місця реєстрації знаходиться на таких територіях, стосується лише тих територій, які були окуповані до 24 лютого 2022 року.

Принаймні поки Кабінет Міністрів не прийме постанову, передбачену ч. 2 ст. 3 Закону №1207, та не затвердить новий перелік територій/населених пунктів, які визнаються окупованими територіями.

Тож не варто огульно вірити всьому, що пишуть податківці.

Автор:
Олександр Зарайський.

Щоб не пропустити важливу інформацію, підписуйтесь на мій телеграм-канал «Податковий консультант».

Якщо моя стаття вам сподобалася або виявилася для вас корисною, можете сказати "дякую", 🙂 перерахувавши будь-яку суму -  на ваш розсуд : 
Просто натиснувши на кнопку: ДЯКУЮ!

Інша корисна інформація на сайті «Податковий консультант»:
1) Статті із оподаткування та держреєстрації:
- Все про надання звітності;
- Єдиний податок;
- Податок на додану вартість;
- Готівка РРО та ПРРО;
- Перевірки та штрафи;
- Реєстрація та внесення змін.
2) Бланки первинних документів та договорів.
3) Матеріали (статті) із системи ЗІР ДПС України.
4) Нормативно - правові документи та рішення суду.