Чи можна працювати з юрособами та ФОП із окупованих територій?

Не так давно податківці розповсюдили інформацію про те, що працювати (мати господарські відносини) з юрособами та ФОП, що зареєстровані на окупованих територіях, можна лише після зміни їхньої адреси місцезнаходження на підконтрольну частину України.

Ба більше, на сьогодні вже маємо приклади, коли податкова нараховує податки та штрафує тих, хто мав взаємовідносини із юрособами та/або ФОП, зареєстрованими на окупованих територіях.

На щастя, у багатьох випадках такі нарахування повністю або частково неправомірні.

Це пов’язано з тим, що у нас є два види окупованих територій. Перші – ті, що були окуповані в період із 19 лютого 2014 року до 24 лютого 2022 року. Другі – ті, що були окуповані вже після 24 лютого 2022 року.

При цьому всі законодавчі акти, що стосувалися роботи з юрособами та ФОП з окупованих територій, були прийняті ще ДО 24 лютого 2022 року, а зараз у них лише внесли зміни.

І при внесенні цих змін натворити та накрутили такого, що зараз у цьому всьому розібратися складно навіть кваліфікованому спеціалісту, а не те що звичайному бухгалтеру чи ФОП.

Відразу необхідно сказати: обмеження, про які я розповім далі, стосуються лише територій, які були тимчасово окуповані Російською Федерацією і не мають жодного стосунку до територій активних бойових дій і територій можливих бойових дій.

Також, говорячи про тимчасово окуповані території, варто мати на увазі, що чинне законодавство передбачає два види негативних наслідків, які між собою не пов’язані, або якщо пов’язані, то опосередковано:
– перший – оподаткування операцій із ФОП як операцій із фізособами;
– другий – нікчемність правочину, укладеного з юрособою чи ФОП з окупованої території.

Тож розглянемо їх обидва.

Оподаткування операцій з ФОП як операцій із фізособами

Ця норма Податкового кодексу України (далі – ПКУ), про яку тут далі піде мова, визначає, що у випадку, коли податкова адреса ФОП (тобто адреса його місця реєстрації) знаходиться на тимчасово окупованій території, то при виплаті такому ФОП доходів (за поставлені товари чи надані послуги) йому нараховується та з нього утримується податок на доходи фізосіб (ПДФО) та військовий збір (ВЗ), навіть якщо він є платником єдиного податку.

Враховуючи, що саме це питання у більшості випадків стає причиною нарахування під час перевірок податків і штрафів, розглянемо його якомога докладніше.

Так, поточна редакція пп. 26.10 п. 26 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, яка передбачає нарахування й утримання податку на доходи з фізичних осіб із сум доходу від здійснення підприємницької діяльності ФОП, податковою адресою яких є тимчасово окупована територія, набрала чинності з 21 листопада 2021 року та передбачає, що:

«У разі здійснення нарахування (виплати) фізичним особам – підприємцям (незалежно від системи оподаткування), податковою адресою яких є тимчасово окупована територія, доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов’язані утримати податок на доходи у джерела виплати. При цьому на таких осіб не поширюється дія пункту 177.8 статті 177 та підпункту 2 пункту 297.1 статті 297 цього Кодексу.

Доходи від здійснення підприємницької діяльності, оподатковані відповідно до цього підпункту, не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи – підприємця та/або доходу фізичної особи – підприємця платника єдиного податку».

При цьому п. 26 підрозділу 10 розділу XX ПКУ чітко визначено, що у цьому пункті терміни вживаються в такому значенні:

«інша територія України – територія України, крім тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя та тимчасово окупованої території, що визнана такою відповідно до Закону України “Про особливості державної політики із забезпечення суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях”.

Термін “тимчасово окупована територія” для цілей цього пункту вживається у значенні, визначеному в Законі України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”».

У зв’язку з цим слід зазначити, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 3 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі – Закон №1207) у редакції, яка діяла на момент набрання чинності вищевказаної нової редакції п. 26 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, було визначено, що для цілей цього закону тимчасово окупованою територією визначається тільки територія:
– Автономної Республіки Крим;
– міста Севастополя.

При цьому приписами ч. 2 ст. 1 Закону №1207 було визначено, що:

«Датою початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є 20 лютого 2014 року».

Надалі початкову редакцію ст. 1 Закону №1207 відповідно до приписів Закону України від 15 березня 2022 року № 2138-IX «Про внесення змін до Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» (далі – Закон № 2138), який набрав чинності із 20 березня 2022 року, було доповнено частиною третьою наступного змісту:

«Дата початку тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України».

Отже, проміжний висновок: до 24 лютого 2022 року вимоги щодо нарахування ПДФО та ВЗ відповідно до приписів пп. 26.10 п. 26 підрозділу 10 розділу XX ПКУ розповсюджувалися тільки на взаємовідносини із ФОП, чиї податкові адреси знаходилися на території АР Крим та міста Севастополя.

Після початку повномасштабного вторгнення з боку Російської Федерації в ч. 1 ст. 3 Закону №1207 було внесено декілька змін.

Спочатку внесли зміни, відповідно до яких визначалося, що до тимчасово окупованих територій також відноситься інша сухопутна територія України, внутрішні морські води та територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.

Потім ще одні зміни, згідно з якими визначалося, що до тимчасово окупованих територій також відноситься інша сухопутна територія України, внутрішні морські води та територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими Кабінетом Міністрів України.

Водночас із цими згадуваними змінами ч. 3 ст. 1 Закону №1207 була викладена у наступній редакції:

«Дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України».

Та попри вищеперелічені зміни ні рішенням Ради національної безпеки і оборони України, ні постановами/рішенням Кабінету Міністрів України жодні дати початку тимчасової окупації територій України не визначалися та жодного переліку тимчасово окупованих територій затверджено не було!!!

Тобто всі ці вищезгадані зміни, внесені в законодавство після 24 лютого 2022 року й направлені на визначення переліку тимчасово окупованих територій, залишилися без подальшої реалізації, оскільки відповідні державні органи так і не спромоглися прийняти відповідні підзаконні нормативно-правові документи.

Однак у цій низці змін таки були одні зміни, на які варто звернути увагу окремо.

Так, згідно із приписами Закону України від 21 квітня 2022 року № 2217-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» (далі – Закон № 2217), який набрав чинності із 07 травня 2022 року, ч. 2 ст. 1 Закону №1207 було викладено у наступній редакції:

«Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
…
Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України».

Вищевказаній нормі закону (яка набрала чинності з 07.05.2022 року) кореспондує такий підзаконний нормативно-правовий документ, як Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, затверджені Указом Президента України від 7 лютого 2019 року № 32/2019 (далі – Указ Президента № 32/2019).

Отже, маємо другий проміжний висновок: починаючи із 07 травня 2022 року вимоги щодо нарахування ПДФО та ВЗ відповідно до приписів пп. 26.10 п. 26 підрозділу 10 розділу XX ПКУ розповсюдилися також на взаємовідносини із ФОП, чиї податкові адреси знаходилися у населених пунктах, що увійшли в перелік, затверджений Указом Президента № 32/2019.

Остаточну крапку в цій низці безглуздих змін поставив Закон України від 11 квітня 2023 року № 3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» (далі – Закон №3050), який набрав чинності із 06 травня 2023 року та відповідно до приписів якого ч. 1 ст. 3 Закону №1207 була викладена у наступній редакції:

«Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:
1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об’єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;
…
3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;…».

Також згідно з цим Законом №3050, ч. 3 ст. 1 Закону №1207 була викладена у наступній редакції:

«Дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку».

Отже, виключно – і тільки починаючи із 06 травня 2023 року – коли Закон №3050 набрав чинності, Кабінету Міністрів України було надано право делегувати повноваження щодо визнання територій тимчасово окупованими іншим державним органам, встановивши при цьому окремий порядок визнання їх тимчасово окупованими, та встановити порядок, у якому визначається дата початку та завершення тимчасової окупації.

УВАГА!
Це момент, як на мій погляд, украй важливий, бо поки немає порядку, в якому зазначено, хто і як визначає дату початку та завершення тимчасової окупації, у нас немає можливості визначити, з якого ж саме моменту до ФОП необхідно застосовувати норми пп. 26.10 п. 26 підрозділу 10 розділу XX ПКУ щодо нарахування йому ПДФО та ВЗ.

Вищевказаним положенням Закону № 3050, яким Кабінету Міністрів України було надано право делегувати повноваження щодо визнання територій тимчасово окупованим іншим державним органам, встановивши при цьому окремий порядок визнання їх тимчасово окупованими, кореспондує Постанова Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 р. № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (далі – Постанова №1364), яка набрала чинності 25.12.2022 року.

Саме в цій Постанові №1364 були визначені відповідні критерії та делеговано повноваження щодо визнання територій тимчасово окупованими із визначенням дати початку та завершення тимчасової окупації «Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій».

Однак, попри той факт, що Постанова №1364 сама по собі набрала чинності 25 грудня 2022 року, юридично значущою для цілей, визначених ч. 1 ст. 3 Закону №1207 вона стала тільки 06 травня 2023 року. Бо саме з цієї дати Кабінет Міністрів України отримав право делегувати такі повноваження Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Отже, Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій право визначати перелік тимчасово окупованих територій (для цілей, визначених ч.1 ст. 3 Закону №1207) юридично було делеговано виключно з моменту набрання чинності Законом № 3050 (тобто 06.05.2023 року).

Таким чином попри те, що Постанова №1364 набрала чинності ще 25 грудня 2022 року, а Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, був затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі – Перелік №309) та набрав чинності із 27.12.2022 року, застосовувати його для цілей, пов’язаних із ч. 1 ст. 3 Закону №1207 можна лише з 06 травня 2023 року.

Бо до цієї дати ні у Кабміну не було права передоручити затвердження цього переліку іншому державному органу, ні у Мінреінтеграції не було права його затверджувати – саме для цілей, пов’язаних із Законом №1207.

Тож з огляду на все вищевказане лише з 06 травня 2023 року дія пп. 26.10 п. 26 підрозділу 10 розділу XX ПКУ щодо нарахування й утримання ПДФО (а відповідно і ВЗ) із сум доходу від здійснення підприємницької діяльності ФОП, податковою адресою яких є тимчасово окупована територія, могла б бути розповсюджена на ФОП, чия податкова адреса знаходиться на тимчасово окупованих територіях – зазначених у Переліку №309.

Могла б, але ні.

Річ у тім, що поряд із цим приписами ч. 2 та ч. 3 ст. 3 Закону № 1207 (в редакції, яка набрала чинності ще до набрання чинності Законом № 3050) було визначено, що:

«Адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України…».

«Лінія зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України».

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону № 1207:
адміністративна межа – умовна лінія на поверхні землі між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, на прилеглих територіях до якої не ведуться бойові дії.

А згідно з приписами п.5 ч. 1 ст. 11 Закону № 1207:
лінія зіткнення – умовна лінія на поверхні землі між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, на прилеглих територіях до якої ведуться бойові дії.

Як на мене, цей невеликий нюанс є вкрай важливим, тому що визначити, які території є тимчасово окупованими, можна лише після визначення лінії зіткнення й адміністративної межі між окупованою та неокупованою територією.

Поки немає затвердженого визначення, що таке ці лінії, будь-який перелік окупованих територій, на мій погляд, буде юридично нікчемним (для цілей, пов’язаних із Законом №1207).

При цьому лише в Постанові Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2023 р. № 1000 «Деякі питання визначення правового режиму на тимчасово окупованій території України» (далі – Постанова №1000), яка набрала чинності 23.09.2023 року, було визначено, що:

«лінією зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України є умовна лінія на поверхні землі, що є межею між тимчасово окупованими Російською Федерацією територіями, що включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі – перелік), та іншою територією України, на прилеглих до якої територіях ведуться бойові дії;

адміністративною межею між тимчасово окупованою територією та іншою територією України є умовна лінія на поверхні землі, що є межею між тимчасово окупованими Російською Федерацією територіями, що включені до переліку, та іншою територією України, на прилеглих до якої територіях не ведуться бойові дії».

Отже, на мій погляд, остаточно юридично значущим (для цілей, пов’язаних із Законом №1207) Перелік №309 став тільки із 23.09.2023 року.

Висновок щодо нарахування й утримання ПДФО та ВЗ

Отже, виходячи із вищевикладеного, на мій погляд, норми пп. 26.10 п. 26 підрозділу 10 розділу XX ПКУ щодо нарахування й утримання ПДФО (а відповідно і ВЗ) із сум доходу від здійснення підприємницької діяльності ФОП розповсюджуються:
1) У період із 21.11.2021 року до 07.05.2022 року на ФОП, чиї податкові адреси знаходилися на територіях:
– Автономної Республіки Крим;
– міста Севастополя.
2) У період із 07.05.2022 року до 23.09.2023 року на ФОП, чиї податкові адреси знаходилися на територіях:
– Автономної Республіки Крим;
– міста Севастополя;
– населених пунктів, визначених в Указі Президента № 32/2019.
3) Починаючи із 23.09.2023 року по цей час на ФОП, чиї податкові адреси знаходилися (знаходяться) на територіях:
– Автономної республіки Крим;
– міста Севастополя;
– населених пунктів, визначених в Указі Президента № 32/2019;
– населених пунктів, визначених у Переліку №309.

Нікчемність правочину, укладеного з юрособою чи ФОП з окупованої території

Нікчемність правочину – це ще один негативний наслідок, який може настати у випадку співпраці із юридичними особами чи ФОП, чиї податкові адреси знаходяться (знаходилися) на тимчасового окупованих територіях.

Так, згідно із приписами ч. 2 ст. 13 Закону №1207:

«Здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами – підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України».

Ну а оскільки нікчемність правочину, укладеного із суб’єктом господарювання, чия адреса знаходиться (чи знаходилася на момент його виконання) на тимчасово окупованій території передбачена Закону №1207, для нього діють ті ж самі норми, що і для оподаткування доходів ФОП, про які ішлося вище.

Тобто, як на мій погляд, правочин може бути визнаний нікчемним, якщо він був укладений (та/або виконувався):
1) У період із 21.11.2021 року до 07.05.2022 року із юрособою чи ФОП, чия податкова адреса знаходилася на територіях:
– Автономної Республіки Крим;
– міста Севастополя.
2) У період із 07.05.2022 року до 23.09.2023 року із юрособою чи ФОП, чия податкова адреса знаходилася на територіях:
– Автономної Республіки Крим;
– міста Севастополя;
– населених пунктів, визначених в Указі Президента № 32/2019.
3) Починаючи із 23.09.2023 року по цей час із юрособою чи ФОП, чия податкова адреса знаходилася (чи знаходиться) на територіях:
– Автономної Республіки Крим;
– міста Севастополя;
– населених пунктів, визначених в Указі Президента № 32/2019;
– населених пунктів, визначених у Переліку №309.

ВИСНОВОК

На сьогодні у жодному разі не можна мати взаємовідносин із контрагентами, чиє місце реєстрації знаходиться на території:
– Автономної Республіки Крим;
– міста Севастополя;
– населених пунктів, визначених в Указі Президента № 32/2019;
– населених пунктів, визначених у Переліку №309.

Бо наслідком цього буде визнання укладених із ними правочинів нікчемними, а у випадку, коли таким вашим контрагентом буде ФОП, ще і потягне за собою нарахування ПДФО та ВЗ.

Тож, якщо серед ваших контрагентів є такі юрособи чи ФОП, необхідно негайно призупинити з ними будь-які господарські відносини аж до моменту, поки вони не змінять свою адресу місяця реєстрації на підконтрольну територію.

Якщо під час перевірки податківці намагаються нарахувати вам ПДФО та ВЗ по ФОП, із якими у вас були господарські відносини у минулому та їх податкова адреса якийсь період знаходилася на тимчасово окупованих територіях – обов’язково перевіряйте, в якому саме переліку окупованих територій перебуває населений пункт, де зареєстрований ваш контрагент, і в який період часу у вас із ним були ділові відносини.

Бо як показує практика, податківці намагаються розповсюдити дію пп. 26.10 п. 26 підрозділу 10 розділу XX на всі взаємовідносини із ФОП, чиї податкові адреси знаходяться на тимчасово окупованих територіях – починаючи із 21 листопада 2021 року.

Але такий підхід, на мій погляд, є абсолютно хибним. Що я, власне, і спробував показати в цій статті.

З огляду на це у платника податків, якому за таких обставин були донараховані ПДФО та ВЗ, є можливість оскаржити ці нарахування через суд.

Ну і про всяк випадок хочу наголосити ще раз: усе вищесказане стосується тільки тих юридичних осіб і ФОП, чиї податкові адреси знаходяться на тимчасово окупованих територіях.

Якщо адреса юридичної особи чи ФОП знаходиться на території активних бойових дій чи території можливих бойових дій, взаємини із ними нічим не відрізняються від взаємовідносин із будь-яким іншим господарюючим суб’єктом, чия податкова адреса знаходиться на решті територій України.

Якщо ж вам буде потрібна консультація з питань оподаткування, державної реєстрації чи ліквідації бізнесу та/або громадських формувань, внесення змін у реєстраційні дані ФОП або юрособи, ви завжди можете звернутись до мене за послугою «Консультації з оподаткування та податкового права».

А щоб не пропустити важливу інформацію, обов'язково підписуйтесь на мій телеграм-канал «Податковий консультант».

Контакти:
Телефон:
+38 (050) 403-76-85,
+38 (067) 579-58-38 (Viber, Telegram)

E-mail: taxconsult.ua@gmail.com

Щось залишилося незрозумілим чи маєте додаткові запитання? Напишіть мені у Viber або Telegram – і я допоможу вам з усім цим розібратися!

Автор:
Олександр Зарайський.

Обов'язково підпишіться на розсилку новин, щоб отримувати сповіщення про всі мої нові статті на цьому сайті. Відповідна форма для підписки є вгорі сторінки, якщо ви читаєте цю статтю на комп’ютері, або далі внизу, якщо ви читаєте з телефона.

Якщо моя стаття вам сподобалася або виявилася для вас корисною, можете підтримати мене донатом в будь-якій сумі - на ваш розсуд : ДОНАТ

Інша корисна інформація на сайті «Податковий консультант»:
1) Статті із оподаткування та держреєстрації:
- Все про надання звітності;
- Єдиний податок;
- Податок на додану вартість;
- Готівка РРО та ПРРО;
- Перевірки та штрафи;
- Реєстрація та внесення змін.
2) Бланки первинних документів та договорів.
3) Матеріали (статті) із системи ЗІР ДПС України.
4) Нормативно - правові документи та рішення суду.