Як правильно писати заяви, скарги та інші звернення

Раз я вже почав розповідати про те, як писати ті чи інші скарги, думаю, потрібно розповісти про загальні принципи і законодавчу базу цієї справи.

Навіщо це треба?

«Навіщо мені це треба? Мені що, більше робити нічого? І що це дасть? »
Це типова реакція людини, який на щось тобі скаржиться, а ти йому кажеш: «Так напиши офіційну скаргу/заяву».

На мою думку, саме наша лінь і байдужість породжують безконтрольність і вседозволеність.

Ось візьмемо найпростіший, навіть, так би мовити, побутової випадок.
У трамвайному депо вирішили заощадити – і прибрали в одновагонних трамваях кондукторів. Але зобов’язали водіїв трамваїв продавати квитки, причому довели їм «план».

Думаю, ви не раз були свідком того, що відбувається далі.
Водій, щоб не отримати по шапці, за невиконання плану, починає запускати і випускати пасажирів виключно через передні двері.

В результаті цього виникають тиснява, лайка, всі клянуть водія, та й він не залишається в боргу.
Але ніхто з цих всіх сотень людей не подумав про те, щоб, повернувшись додому можна, написати скаргу на керівництво цього депо, яке і створило подібну ситуацію. В результаті цього я цим літом бачив навіть двовагонний трамвай без кондуктора. Водій трамвая, від’їхавши від зупинки, відкривав двері – і ходив по двом вагонам, збираючи гроші за проїзд…

«Скаржитися марно, всім на це начхати»

І так, і ні, тут раз на раз не приходиться.
Якщо говорити про мою особисту статистику, то приблизно у 60-70% випадків на скарги все ж таки реагують і косяки виправляють.

Іноді для цього потрібно витратити час і написати не одну заяву, а кілька. А іноді подумати про стратегію, і перш ніж писати в орган, від якого залежить вирішення питання, «обкластися» відповідними паперами.

Тут можна згадати мою історію про те, як на вулиці Пушкінській за моєю заявою прибрали кіоск, що стояв прямо на пішохідному переході.

Це саме той випадок, коли небайдужість одного принесла користь всім.
Адже якби кіоск не переставили, то рано чи пізно або дорослий, або дитина вискочили б прямо під машину.

Якими бувають звернення

Звернення – це узагальнююча назва для всіх видів листів, заяв та/або скарг, які надходять від громадян.

Всі звернення громадян Закон розділять на три види:
1) пропозиція (зауваження) – звернення з проханням щось поліпшити;
2) заява (клопотання) – звернення, в якому громадянин просить посприяти в реалізації якихось його законних прав чи свобод;
3) скарга – звернення, в якому йдеться про ті чи інші порушення, неправомірні дії або бездіяльності.

Насправді не важливо, як ви назвали свій документ, його все одно повинні розглядати виходячи з його суті і змісту, а не назви.

Ви можете написати вгорі «Заява», але якщо в ньому ви скаржитеся на неправомірні дії, його все одно зобов’язані розглядати як скаргу.

Відразу хочу сказати, що далі я буду говорити переважно використовуючи термін “скарга”, але все теж саме стосується як заяв так і пропозицій, різниці ніякої немає.

Ваше звернення (заява, скарга) може бути як усним, так і письмовим.
Усне звернення – це коли ви прийшли на прийом до якогось начальника – і чогось від нього хочете або на щось йому скаржитесь.

Насправді, воно усне тільки за фактом того що ви просто розповідаєте про вашу проблему, а не пишете.

Але навіть при усному зверненні вашу скаргу повинні внести в спеціальний журнал (зареєструвати) і дати вам розписатися (якщо ви прийшли на прийом особисто, а не просто подзвонили на гарячу лінію).

На мій погляд, скаржитися краще все ж таки письмово.
Це дасть вам можливість викласти як суть питання, так і свої аргументи, а також вказати, які норми закону при цьому були порушені.

Письмове звернення (скарга/заява) може бути як індивідуальним, так і колективним, підписаним кількома людьми.

Обов’язкові вимоги

Якщо ви хочете написати письмову скаргу або заяву, то в них в обов’язковому порядку повинні бути вказані:
– ваші прізвище, ім’я, по батькові;
– місце проживання заявника (або заявників);
– суть питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги;
– прохання або вимога (що ви в результаті хочете).

Письмове звернення повинно бути підписано заявником (або всіма заявниками, якщо воно колективне) із зазначенням дати.

Якщо ваше звернення не відповідає цим вимогам, вам зобов’язані повернути його протягом 10 днів і роз’яснити, чого ж в ньому не вистачає або що в ньому не так.

Якщо ви звертаєтеся з письмовою заявою, писати краще українською або, у крайньому випадку, російською мовою. У статті 6 Закону України «Про звернення громадян» (далі – Закон) щодо мови звернення написано так:

Громадяни мають право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, об’єднань громадян, посадових осіб українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін.

Загалом, навіть якщо ви напишете ваше заяву турецькою, його все одно зобов’язані прийняти і розглянути. Але не варто все ж таки цим зловживати

Коли скарги/заяви взагалі не розглядають

Загалом Законом (стаття 7) заборонено відмовляти громадянам у прийнятті та розгляді їх заяв:

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов’язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

АЛЕ!
Якщо в зверненні не вказано місце проживання, воно не підписано автором (авторами), а також якщо зі змісту звернення неможливо встановити авторство, то таке звернення визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Також не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.

Іще не розглядаються скарги, якщо термін оскарження пропущений (про це – трохи далі) і звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Ну і останній варіант.
Якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття органом чи посадовою особою, обґрунтованого рішення, воно в п’ятиденний термін повертається громадянину з відповідними роз’ясненнями.

Кому можна/потрібно писати

Згідно зі статтею 1 Закону:

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

З огляду на це, зі своїми заявами або скаргами ви можете звертатись до кого завгодно.

Хоч до державного органу, хоч до комерційної або громадської організації, у будь-якому випадку його зобов’язані розглянути і надати вам відповідь.

Разом з тим, вибираючи, кому написати скаргу і заяву, потрібно виходити зі здорового глузду і враховувати компетенцію того чи іншого органу.

Як приклад, якщо ви хочете, щоб у вашому домі полагодили трубу/дах, то є сенс спочатку написати заяву в ЖЕК .

Але якщо ви хочете поскаржитися на чиїсь дії або бездіяльність, потрібно писати до вищестоящої організації або в орган контролю та нагляду .

У випадку з ЖЕКом, який не відреагував на вашу заяву, можна написати скаргу до міськради, але писати повторно в сам ЖЕК і скаржитися йому ж на його ж бездіяльність – безглуздо.

Те ж саме стосується компетенції того чи іншого органу.
Як приклад безглуздо скаржитися в податкову на галасливих сусідів, це не їхня компетенція. Якщо сусіди шумлять і заважають спати/відпочивати, потрібно викликати поліцію.

Однак, якщо шум викликаний бригадою будівельників (або у сусіда галасують квартиранти), тоді можна написати до податкової. Але у такому випадку потрібно писати не про шум, а про те, що бригада будівельників працює без оформлення (не зареєстровані як підприємці), а сусід систематично здає житло і не платить при цьому податки. Ось ці речі в компетенції податкової, а сам шум як такий – ні.

Що буде, якщо написати «не туди»

Та нічого особливо страшного не буде.
Швидше за все, вам просто напишуть, що ваше запитання не в компетенції цього органу.
Разом з тим така відповідь буде порушенням Закону.
Справа в тому, що відповідно до статті 7 Закону, якщо питання, з яким ви звернулись, не входить до компетенції цього органу, ваше звернення повинні переслати за належністю протягом 5 днів і повідомити вам про це:

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об’єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п’яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Однак при цьому не слід забувати, що згідно з тією ж ст. 7 Закону заборонено направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Таким чином, якщо ви пишете «до Києва» і скаржитеся, наприклад, на начальника податкової інспекції, вашу скаргу можуть переслати для розгляду в обласну податкову, але ніяк не в ту інспекцію, на начальника якої ви скаржитесь.

Якщо ви хочете поскаржитися на рядового співробітника тієї ж податкової, писати скаргу спочатку можна і на ім’я начальника цієї податкової, а якщо його відповідь вас не задовольнить, тоді вже можна скаржитися до обласної податкової або відразу «до Києва» (про стратегію і тактику напишу трохи далі).

Терміни подачі скарг

Згідно зі статтею 17 Закону:

Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.

Разом з тим, мені чесно кажучи навіть важко придумати приклад, коли можна було б застосувати статтю 17 та відмовити у розгляді скарги.

Виходячи зі змісту цієї статті, кимось має бути прийнято рішення, це рішення повинно бути оскаржене та за результатами розгляду цієї скарги рішення повинно бути залишено в силі. І ось після того, як ви дізналися про те, що рішення, яке ви оскаржили, було залишено в силі, у вас є 1 місяць, щоб його оскаржити.

Таким чином, узагальнюючи, можна сказати що термін, встановлений ст. 17 Закону, стосується: по-перше, тільки скарг (до заяв він не відноситься взагалі). По-друге, він стосується тільки оскарження прийнятих рішень. По-третє, він не має ніякого відношення до оскарження дій або бездіяльності.

Строки розгляду

Згідно зі статтею 20 Закону, ваше звернення (скаргу, заяву) зобов’язані розглянути і дати вам відповідь протягом 30 днів після її отримання. В окремих випадках термін розгляду може бути продовжений ще на 15 днів, але про таке продовження вам зобов’язані повідомити письмово.

Якщо є якісь вагомі підстави, ви маєте право просити про скорочення термінів розгляду, але особисто я ні разу не стикався з тим, щоб його хтось скорочував на прохання заявника.

Права і обов’язки

Згідно зі статтею 18 Закону громадянин, який направив звернення, має право:
– особисто викласти аргументи особі, яка здійснювала перевірку заяви або скарги, і брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;
– знайомитися з матеріалами перевірки;
– подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;
– бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;
– користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши ці повноваження у встановленому законом порядку;
– одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;
– висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;
– вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно, орган або посадова особа, яка розглядає ваше звернення, зобов’язані(ст.19 Закону):
– об’єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
– в разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивоване рішення;
– на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
– скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови , які сприяли порушенням;
– забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв’язку з заявою чи скаргою рішень;
– письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
– вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо він був нанесений громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких були допущені порушення, а також на прохання громадянина, не пізніше ніж у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об’єднання громадян за місцем проживання громадянина;
– в разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз’яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
– не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
– особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Стратегія і тактика «жалобної справи»

Своє звернення ви можете або принести особисто і здати в канцелярію «під штампик», або надіслати поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Особисто я вважаю так: якщо є можливість, звернення краще принести особисто «під штампик». Тут ви на 100% будете впевнені, що вашу заяву не втратили (та ж пошта) і її було отримано належним органом.

Якщо такої можливості немає, тоді заяву/скаргу можна надіслати рекомендованим листом. І не просто рекомендованим, а рекомендованим листом з повідомленням про вручення. В такому випадку до вас повернеться повідомлення з відміткою про те, що лист отримано.

Разом з тим я знаю випадок, коли державний орган, отримавши скаргу, написав заявнику: «Шановний громадянин Сидоренко, такого то числа нами від вас отримано рекомендований лист, в якому знаходилися 5 аркушів чистого паперу, про що нами було складено відповідний акт. Копію акта додаємо».

Але випадок нахабства вищої проби, і таке трапляється не часто.
Однак якщо ви переживаєте, щоб так не вийшло з вашої скаргою, тоді краще віднести в канцелярію «під штампик», або як варіант, направити цінним листом з описом вкладень, з повідомленням про вручення та кур’єрською доставкою (є така послуга у Укрпошти).

У такому випадку у вас буде не тільки повідомлення про вручення, але і завірений працівником пошти опис того, що було вкладено у конверт.

Про тактичні прийоми

«Бомбити по площах»
При цьому способі однотипна скарга пишеться в усі органи, які ви можете придумати, – починаючи від умовного ЖЕКу і закінчуючи Президентом і Кабміном.

Плюс
Такий спосіб має сенс, якщо ваше питання/проблема (або його частина) входить в компетенцію не одного органу, а декількох. Тоді до вашого кривдника може нагрянути тьма-тьмуща перевіряючих одночасно.

Мінус
Швидше за все, тє, на що ви скаржитеся, виявиться поза компетенцією більшості органів, куди ви написали. В такому випадку ваші звернення будуть перенаправлені за належністю в якийсь один, який і дасть вам відповідь на всі ваші скарги в одному листі скопом.

«Віялове звернення» – варіант перший
При такій системі скарги пишуться тільки в ті органи, до компетенції яких дійсно входить розгляд вашого питання. При цьому скарги пишуться одночасно як в нижчестоящі, так і до вищестоящих органів.

Наприклад, написати скаргу на дії патрульного поліцейського одночасно можна в управління патрульної поліції в області, Нацполіціі України, МВС України, регіональну прокуратуру, прокуратуру області, Генеральну прокуратуру.

Плюс
Ваш кривдник, цілком можливо, буде змушений надавати пояснення відразу декільком органами, і, можливо, якийсь із них його таки «дістане».

Мінус
Швидше за все, буде так. Генпрокуратура спустить вашу скаргу на обласну – із завданням розібратися, підготувати матеріали та поінформувати генеральну. Обласна аналогічне завдання спустить на регіональну, а після отримання завдання з генеральної його теж спустить на рівень регіональної прокуратури. Так само вчинять і інші органи – спустять завдання для підготовки матеріалів на найнижчий рівень.
А потім все це піде назад, наверх.

В результаті ви ризикуєте отримати однакові відповіді з усіх органів, куди написали, і якщо якийсь із них буде прикривати винного, то результат буде нульовим.

Побічні дії
Існує дещиця ймовірності, що органи не узгодять свої дії, – і кожен з них дасть відповідь незалежно один від одного. При цьому відповіді, цілком можливо, можуть бути діаметрально протилежними. Якщо при цьому одна із відповідей виявиться на вашу користь, у вас з’явиться підстава написати наступну скаргу, щоб притягнули до відповідальності всіх тих, хто дав вам негативні відповіді.

«Віялове звернення» – варіант другий
Він зводиться до того, що скарги щодо одного суб’єкта направляються одночасно в різні органи, але не по вертикалі, а суворо у відповідності до їх компетенції.

Наприклад, вас образив магазин, і ви палає жагою помсти.
У такому випадку є величезна кількість органів контролю та нагляду, куди можна написати:
1) в податкову з приводу неоформлених працівників і торгівлі складної побутової технікою (алкоголем, сигаретами) без касового апарату;
2) до інспекції з праці з приводу неоформлених працівників;
3) в МНС з приводу відсутності пожежної сигналізації/вогнегасника/запасного виходу тощо;
4) в управління по захисту прав споживачів (зараз воно називається Держспоживслужба);
5) до міськради про незаконні, на ваш погляд, вивісках і рекламу;
6) і т.д. і т.п.

Плюс
Кожен орган прийде зі свого питання – і велика ймовірність того, що таки знайде порушення. При цьому, якщо вас не задовольнить відповідь того органу, в який ви звернулися, то ви можете поскаржитися до вищестоящого на його бездіяльність.

Використовуючи такий спосіб, майже будь-якого кривдника можна «закатати в асфальт» величезною кількістю перевірок. Адже навіть якщо ваш кривдник зможе «вирішити питання» і відкупитися, то вирішувати питання і відкуповуватись йому доведеться з кожним із перевіряючих по кожному напрямку. А коли ви почнете скаржитися на бездіяльність до вищестоящого органу, то настане черга «відкуповуватися» і від нього.

«Повільно і сумно»
Цей метод полягає в планомірному відпрацюванню по порядку всього ланцюжка органів, в які можна скаржитися.

Наприклад, спочатку ви пишете скаргу в районну податкову інспекцію. Отримавши негативну відповідь, пишемо до обласної податкової, при цьому додаємо, що відповідь вам дали неправомірну, а скаргу розглянули неякісно. Зважаючи на це ви, крім того, що було в першій скарзі, просите притягнути до відповідальності і тих, хто давав вам відповідь. Якщо відповідь знову негативна, пишемо за таким же принципом до ДФС України, додаючи, що ви просите притягнути до відповідальності працівників як районної, так і обласної податкової за неякісний розгляд скарги.

Отримавши знову негативну відповідь, пишете скаргу в регіональну/територіальну прокуратуру, при цьому скаржитеся за початковим питання (наприклад, на податкового інспектора) і просите розібратися по суті. Далі – скаржитеся на те, що писали в районну податкову скаргу і отримали відповідь, який, на ваш погляд, суперечить чинному законодавству. Відповідно, ви просите розглянути правильність цієї відповіді і притягнути до відповідальності тих, хто її готував.

Однак, оскільки прокуратура зараз не є органом загального нагляду, звертаючись до неї з подібними заявами, краще за все вести мову про те , що, на ваш погляд, в діях співробітників органу, на який ви скаржитеся, є склад злочину.

Якщо відповідь негативна, знову запускаємо ланцюжок. Пишете звернення в прокуратуру області, де скаржитеся за початковим питання і просите розглянути його по суті. Скаржитеся на неякісну відповідь органу, в який зверталися спочатку, і просите притягнути їх до відповідальності. Скаржитеся на бездіяльність регіональної/територіальної прокуратури, яка не внесла вашу заяву в ЕРДР. А потім звертаєтеся з проханням притягнути до відповідальності тих співробітників прокуратури, хто цим займався.

Якщо відповідь знову вас не задовольнила, – тоді за таким же принципом пишемо заяву/скаргу до Генеральної прокуратури.

Якщо відповідь з Генеральної вас не влаштовує, подаєте позов до суду. Виходячи з нашого прикладу, просите визнати дію/бездіяльність самого першого органу неправомірними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Якщо ви виграєте справу на стадії суду першої інстанції та апеляційного суду, то у вас з’являться підстави написати нову хвилю скарг, в якої, посилаючись на рішення суду, яке набрало законної сили, вимагати притягнути до суворої відповідальності всіх тих, хто розглядав ваші скарги і давав негативні відповіді.

Для більшої гарантії можна, спираючись на початкове рішення суду про визнання дій неправомірними, подати наступні позови по кожній отриманій відповіді і визнати їх такими, що суперечать чинному законодавству, а бездіяльність осіб, що їх підписали (в результаті якого не були притягнуті винні особи), – незаконною. А після цього таки вимагати, щоб всіх покарали.

Плюси
До розгляду вашого питання залучаються величезні людські ресурси, при цьому досить велика ймовірність того, що на якомусь з цих етапів скарга буде розглянута позитивно. Хоча б тому, що черговий державний орган може вирішити: простіше задовольнити вашу скаргу, ніж і далі продовжувати давати відписки і прикривати винних.

Навіть якщо, незважаючи на те, що ви маєте рацію, цього не станеться, то корумпована система покарає винних по-іншому.

Ніхто, нікого не стане прикривати просто так, «за красиві очі», і коли всім задіяним в розгляді скарги доведеться 5-6-7 разів розлучитися з грошима в обмін на позитивне рішення вищого органу, то у більшості випадків (коли мова не йде про життя і здоров’я) такого покарання, як на мій погляд, буде цілком достатньо.

Мінуси
Існує можливість, що якийсь із наступних органів «включить дурня» – і дасть відповідь, що на ваше звернення вже надано вичерпну відповідь нижчестоящим органом. В такому випадку доведеться відразу звертатися до суду з позовом про визнання дій неправомірними.

Побічні результати
Якщо на одному з кінцевих етапів або в суді ви отримаєте позитивне рішення, а потім доб’єтесь покарання тих, хто давав вам попередні негативні відповіді, то у вас з’явиться репутація «божевільного скаржника», який йде до кінця. В результаті цього, якщо вам доведеться звернутися в цей же орган в наступний раз, пам’ятаючи про попередній досвід, цілком можливо, у його співробітників не буде бажання влаштовувати з вами нову «карусель». І ваша скарга буде розглянута якісно вже на першому етапі.

Чи потрібно розбиратися в питанні, щоб написати скаргу?

Загалом то ні.
Потрібно чітко викласти, на що ви скаржитеся, і вказати ряд питань-прохань, на які ви вимагаєте дати відповіді. А оцінити законність ваших вимог і претензій, з якими ви звертаєтеся, повинен вже той, хто її розглядає.

Більш того, є метода, коли перша скарга СПЕЦІАЛЬНО пишеться в такому стилі, неначе звертається людина, слабо орієнтується в питанні (Вася Пупкін з Забурбелівки). Така скарга провокує дати на неї свідомо неправомірну відповідь або взагалі «відморозитись».

У такому випадку надсилається друга скарга – з усіма викладками і посиланнями на пункти закону, а до вимоги таки дати відповідь на поставлені питання додається вимога притягнути до відповідальності того умника, який давав першу відповідь. Це потрібно для того, щоб поставити орган, який давав відповідь, в деяку залежність від вас.

Така ситуація досить часто змушує дати зручну вам відповідь, при цьому поставлене вами запитання щодо притягнення до відповідальності співробітника, який давав першу відповідь, «технічно» опускається.

Більш того, мені відомі випадки, коли орган, припертий до стінки такими (як описані вище) прийомами, був змушений просто домовлятися із скаржником: «Ми зробимо все, що ви хочете, навіть якщо це дещо виходить за межі законодавства, тільки відкличте свої скарги, і взагалі припиніть скаржитися з цього приводу».

Висновок

Тепер, коли я вам все це розповів, хочу повторити те, з чого почав.
Байдужість і лінь породжують вседозволеність.

Бо чим більше ми будемо скаржитися на неправомірні дії чиновників або порушення законів, з якими стикаємося, причому не просто скаржитися «на кухні», а писати письмові скарги і доводити справу до кінця, домагаючись позитивного рішення і покарання винних, то меншим буде бажання у чиновників (та й у інших) порушувати ті чи інші закони.

Автор:
Олександр Зарайський.

Щоб не пропустити важливу інформацію, підписуйтесь на мій телеграм-канал «Податковий консультант».

Якщо моя стаття вам сподобалася або виявилася для вас корисною, можете сказати "дякую", 🙂 перерахувавши будь-яку суму -  на ваш розсуд : 
Просто натиснувши на кнопку: ДЯКУЮ!

Інша корисна інформація на сайті «Податковий консультант»:
1) Статті із оподаткування та держреєстрації:
- Все про надання звітності;
- Єдиний податок;
- Податок на додану вартість;
- Готівка РРО та ПРРО;
- Перевірки та штрафи;
- Реєстрація та внесення змін.
2) Бланки первинних документів та договорів.
3) Матеріали (статті) із системи ЗІР ДПС України.
4) Нормативно - правові документи та рішення суду.